ГоловнаРеєстраціяВхід О сліпуче,прекрасне і дике!
Вівторок, 16.04.2024, 10:42
Форма входу
Меню сайту

Категорії розділу
Інтерв'ю [62]

Пошук

Друзі сайту

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми. Волшебная 
любовь The bold and the beautiful Pasionaria Pasionaria КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Преса » Інтерв'ю

У категорії матеріалів: 62
Показано матеріалів: 1-10
Сторінки: 1 2 3 ... 6 7 »

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

Читацькі щоденники письменників: скільки книжок прочитали за 2013 рік?

*Письменники завжди закликають читати. Якщо не них самих, то їхніх колег. А що при цьому читають вони? Та, головне – як багато? Попри революційні (і святкові) дні нам вдалось поцікавитись у кількох авторів, які з книжок, що прочитали минулого року, їм запам’ятались найбільше. Читачі, мотайте на вус ;)

 

 

*

Оксана Забужко:

Ну звідки ж я знаю?:-) Це ж тільки дуже згрубша можна визначити – по тому, скільки прочитуєш на тиждень, на місяць… Десь у діапазоні від 100 до 200 буде «похибка». 5 книжок, «що найбільше запам’яталися», одібрано виключно за критерієм внутрішньої суголосности моїм власним пошукам – творчим і інтелектуальним (насправді «запам’яталось» далеко більше, десь зо 2-3 десятки). Отже, в порядку спадання «коефіцієнта рідности»:

 

Джуліан Барнс «Відчуття закінчення». Поза суто читацькою насолодою від Барнсового стилю й мови (читала англійською), вразило (потрясло!) те, як, працюючи з темою пам’яти не в колективному, як здебільшого східноєвропейські автори (і між ними аз многогрішная), а в індивідуальному вимірі, він стисло й елегантно пройшов по тих самих «смислових лініях» («Що ми можемо знати?» і «Чи минає минуле?»), що й я в «Музеї», – і навіть послуговуючись тими самими сюжетно-наративними ходами (а вже коли виявилося, що «його» Адріян також залишив по собі ніколи не баченого ним сина, і також «каліку», хоч і в іншому сенсі, ніж мій Бухалов, то на мені дослівно шкіра затерпла! – взагалі, чим більше книжок пишеться на планеті з року в рік, тим нав’язливіше враження, що в кожній епосі кількість, умовно кажучи, платонівських «ідей роману» незмінно обмежена, і всім нам «диктують» із того самого «запасника першоджерел», просто сьогодні це статистично куди помітніше, ніж було в літературі 19-го століття). Більше про це див. у моїй колонці «Казка про двох Адріанів» на сайті Англійського ПЕН-клубу.

 

Міленко Єрґовіч «Срда співає в сутінках на Проводи». Несамовита читацька й інтелектуальна втіха, просто-таки неперервний 500-сторінковий «ням-ням», невипадковий лауреат «Східного Букера» – Ангелуса-2012 (читала польською). Взагалі, за моїми спостереженнями, «східноєвропейський роман» сьогодні потроху виростає на феномен, подібний до «латиноамериканського» у свій час, і тут є своя логіка: роман – завжди функція історії, а в східноєвропейському реґіоні її виклики для літератури спільні – й достатньо потужні, щоб породжувати великі епічні полотна. З одного вбивства дівчинки-жебрачки й п’яти історій підозрюваних Єрґовіч «розкручує» трагедію цілої Югославії за ціле 20-те століття, справжній «національний епос» постмодерної доби, жахливий і прекрасний водночас, як фільми Тарантіно. Страшенно хочу, щоб ця книжка побачила світ українською, і вже працюю в цьому напрямку:).

 

Мо Ян «Алкоголандія» (так у польському перекладі, в англійському менш вдало – «Республіка Вина»). Блискуче скомпоноване ґротескове епічне полотно, звідки вперше по-справжньому зрозуміла – на тому підшкірному, світопереживальному рівні, що його здатна передати тільки література, – який грандіозний «гнійник на людстві» (нічим не кращий од путінської Росії!) являє собою сьогоднішній «зреформований» Китай. Це треба знати – бодай тільки на те, щоб здавати собі справу, в якому світі живемо.

 

Софі Оксанен «Очищення». Ще один зразковий «східноєвропейський роман». Взялась читати «з професійного обов’язку» (німецька критика настійно порівнювала його з «Музеєм», треба було перевірити, наскільки слушно), але незчулася, як проковтнула цілу книжку за одним заходом. Дуже рада, що її нарешті перекладено українською (якість перекладу оцінювати не буду, бо авторський текст «перекриває» огріхи).

 

Йонас Йонассон «Столітній дід, що виліз у вікно і зник». Це для мене була насамперед інтелектуальна вправа, але вельми цікава й повчальна. Бо міжнародний бестселер Йонассона, вперше виданий 2009 р. в Швеції (я читала англійський переклад), експлуатує той самий сюжетотворчий хід, що й «Століття Якова» Володимира Лиса (це знов до питання, як «всім нам диктують з одного першоджерела»!), – історія століття через історію 100-літнього чоловіка, – і з цього порівняння «шведського Якова» з «нашим» (хоча наш, мушу визнати, написаний краще, у Йонассона десь від середини я вже нудилась!) можна багато чого зрозуміти про різницю ментальностей – не героїв, і не авторів, а народів і культур. Той випадок, коли тебе розпирають думки, приречені лишитись «не озвученими», бо в тебе в країні для них немає ні відповідної критичної трибуни, ні публіки, яка б володіла контекстом (бодай читала б обидва твори!), – от через те й запам’яталося.

Інтерв'ю | Переглядів: 770 | Додав: Юлія | Дата: 05.10.2014 | Коментарі (0)

Тема участі кліриків УПЦ МП з Донбасу в розпалюванні сепаратистськх настроїв та прямої їхньої допомоги терористам не раз підіймалася у вітчизняних ЗМІ. Днями у нас трапилася нагода обговорити це питання з письменницею Оксаною Забужко. Вона просто розповіла про свою недавню подорож до Святогірської Лаври, а по ходу ще й відповіла на наші запитання. Представляємо читачам розмову на цю чутливу, але цікаву тему.

Інтерв'ю | Переглядів: 621 | Додав: Юлія | Дата: 05.10.2014 | Коментарі (0)

Такого у нас ще не було – великий зал колишнього кінотеатру «Перемога» був заповнений вщерть. Люди стояли навіть у проходах, аби лише побачити й почути знамениту гостю – Оксану Забужко та співтворців «Дороги зі скла» – сестер Лесю й Галю Тельнюк.
Дійство тривало майже три години, але наприкінці цієї дивовижної імпрези було так саме велелюдно. Ось така вона - сучасна магія! Потім спілкування з українською письменницею продовжилося в просторому вестибюлі - пані Оксана ще цілу годину підписувала книжки своїм шанувальникам.

Ректор Чернігівського державного інституту економіки і управління Ірина Каленюк (митці завітали на запрошення кафедри українознавства цього вишу), представляючи Оксану Забужко, назвала її всесвітньо відомою письменницею. І це - не перебільшення! Роман «Польові дослідження з українського сексу» став бестселером у багатьох країнах - його вже перекладено майже на двадцять мов. Неабияким попитом користується й  величезний за обсягом роман пані Оксани «Музей покинутих секретів», перекладений, зокрема, англійською, польською, чеською... До речі, ми нещодавно представили цю книжку на шпальтах літературної сторінки «Деснянські зорі» - в газеті «Деснянська правда», яку й подарували письменниці.   

Завідувачка кафедри українознавства Людмила Зиневич розповіла, що зіркові гості погодилися виступити в Чернігові безкоштовно. Напередодні імпрези їм влаштували екскурсію містом. Особливе враження на Оксану Забужко справив літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського. 

Власне, «Дорога зі скла» - це пісні у виконанні відомого вокального дуету - заслужених артисток України Лесі й Галі Тельнюк на вірші Оксани Забужко. Раніше значний резонанс в Україні викликала концертна програма (а потім і талановита вистава) сестер Тельнюк, створена на основі поезій Василя Стуса. Я тоді побував у Києві - на спектаклі - й тривалий час згадував про цю подію. Адже таких пісень на вірші видатного поета досі не було. Недаремно сестри Тельнюк - лауреати премії імені Василя Стуса. Також у їхньому репертуарі - пісні на вірші Павла Тичини, Євгена Маланюка, Ліни Костенко, Богдана-Ігоря Антонича...  

Концертна програма, яка з´явилася на світ завдяки співдружності з Оксаною Забужко - не менш цікава. Інтимно-філософська лірика пані Оксани зазвучала особливо проникливо й чарівно. Важливо, що це сподобалося молоді - співачок і трьох музикантів-чоловіків (лауреатів міжнародних конкурсів), як то кажуть, викупали в оваціях. 

Оксана Забужко презентувала свій новий твір «З мапи книг і людей»,  майстерно читала вірші та есеї й відповідала на численні запитання глядачів. Письменниці подарували картини і книжки.
Інтерв'ю | Переглядів: 859 | Додав: Юлія | Дата: 30.03.2013 | Коментарі (0)

У 2012 році вийшла у світ нова книжка відомої української письменниці Оксани Забужко. "З мапи книг і людей" - це збірка есеїв, які вже колись були опубліковані. Редактор ВВС Україна Ніна Кур'ята поспілкувалась із відомою письменницею і громадською діячкою про роль письменника та книг в українському суспільстві.
Інтерв'ю | Переглядів: 1089 | Додав: Юлія | Дата: 16.10.2012 | Коментарі (0)

Відома українська письменниця Оксана Забужко завітала на Міжнародний поетичний фестиваль "Meredian Czernowitz" до Чернівців не з порожніми руками. Вона презентувала у Вірменській церкві свою нову книгу есеїстики "З мапи книг і людей". У Чернівцях авторка мала неабиякий успіх: у глядацькій залі "переаншлаг" (незважаючи на те, що звукова апаратура підводила), а за автографом до Забужко шикувалися у довжелезні черги.

В ексклюзивному інтерв'ю "Погляду" письменниця розповіла про свої забобони, ставлення до політики й про те, що її здивувало в Чернівцях.
Інтерв'ю | Переглядів: 826 | Додав: Юлія | Дата: 21.09.2012 | Коментарі (0)

Сказати, що Оксана Забужко започаткувала нову сторінку в сучасній українській літературі ХХ сторіччя — не буде перебільшенням. Адже коли в 1996 р. вийшов її роман під інтригуючою назвою «Польові дослідження з українського сексу», резонанс від нього можна було порівняти з ефектом бомби, що вибухнула. Протягом наступних 16 років книга неодноразово перевидавалася більше, ніж 20-ма мовами, що свідчить про одне — досвід української героїні сколихнув жіночі серця в усьому світі!

Далекого 1996 р. Оксана Забужко, молодий кандидат філософських наук і письменниця, намагалася довести: це лише жіночий роман, тільки дуже відвертий! А їй є що сказати спільноті, адже вона не тільки літератор, а й співробітник Інституту філософії, культуролог, викладач, стипендіат програми Фулбрайт.

Власне, оповідь «Польових досліджень…» починається з того, як український науковець пані Оксана приїжджає з України на стажування до США. Там вона знайомиться з художником із діаспори Миколою, з котрим у неї зав’язується бурхливий роман. Для неї це — кохання, для нього — просто стосунки без зобов’язань, проте Микола постійно спокушає 34-річну Оксану розмовами про дитину та спільне майбутнє. Утім на сторінках роману постають не просто любовні переживання молодої жінки: головна героїня, котра щойно потрапила з радянського минулого в капіталістичний світ, шукає відповіді на болючі питання не тільки для себе, а й для своєї щойно незалежної країни.
Інтерв'ю | Переглядів: 842 | Додав: Юлія | Дата: 07.09.2012 | Коментарі (0)

Восьмого вересня у залі органної та камерної музики Оксана Забужко презентує чернівчанам свою нову книжку "З мапи книг і людей" у рамках поетичного фестивалю "Meridian Czernowitz". Ця книга - збірка вибраних есе письменниці за останні 12 років. Об'єм книги - 376 сторінок, а придбати її можна буде за 55 гривень.

До "Мапи" Оксани Забужко увійшли розповіді про міста, людей, певні події, які мали вплив на письменницю. Більше про нову книгу "Погляд" запитав у авторки.
Інтерв'ю | Переглядів: 638 | Додав: Юлія | Дата: 07.09.2012 | Коментарі (0)

Коли ми домовилися про інтерв’ю, пані Забужко запросила до себе додому. Її сталінка виглядає доволі скромно, видно, що письменниця за речами не ганяється. Єдине, чому вона приділяє велику увагу, – це книжки. Ними заставлені коридор, кімнати… Ми всідаємося на кухні, пані Оксана спритно готує чай…
Інтерв'ю | Переглядів: 1036 | Додав: Юлія | Дата: 20.02.2012 | Коментарі (0)

Видання листування Оксани Забужко і Юрія Шевельова, яке тривало десять років (1992 — 2002), стало однією з помітних книжкових подій минулого року. А для нас однією з уже цьогорічних інтелектуальних подій було обговорення статті Юрія Шевельова «Москва, Маросєйка» (написаної в Бостоні ще 1954-го року), яку «День» передрукував у новорічному номері. Оксана Забужко, до речі, певна, що ця стаття мала би стати частиною шкільної програми. Це до питання про вміння цінувати Своє і Розумне, а також про вміння, власне, читати. Письменниця розповіла, що кабінет-бібліотека Юрія Шевельова перебуває в Японії. Він заповів своє книжкове багатство університетові Хоккайдо під гарантію того, що бібліотеку не буде розформовано. А книгозбірня Шевельова — одна з найбільших приватних славістичних книгозбірень у світі.

Щоби поговорити з Оксаною Забужко про Ю. Шевельова, вочевидь, знадобилася б окрема зустріч. А приводом для нашого спілкування з письменницею стала акція «Дня» Рік «Списку Сандармоху» й тема подолання тоталітарного спадку.

Утім, «День» до пані Оксани мав й інші запитання...

Інтерв'ю | Переглядів: 1037 | Додав: Юлія | Дата: 20.02.2012 | Коментарі (0)


  Copyright MyCorp © 2024
Волшебная 
любовь The bold and the beautiful Pasionaria Pasionaria КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин Український рейтинг TOP.TOPUA.NET