Творчий вечір Оксани Забужко зібрав аншлаг у Львівській філармонії. Понад дві години письменниця говорила з шанувальниками свого таланту про життя, літературу, політику та Україну, читала їм вірші з пам’яті та відповідала на запитання. Найцікавіші епізоди бесіди Vlaskor.net пропонує своїм читачам.
У розмові з Оксаною Забужко було порівну творчості та політики. Домовитися про те, щоб вона знайшла час для розмови, було досить складно: саме в цей час письменниця закінчувала книгу своїх листувань з Юрієм Шевельовим, яка має вийти у видавництві "Факт" протягом місяця. І тому навіть на Форумі видавців намагалася бути якнайменше, щоб швидше завершити роботу.
Безліч питань політичного штибу до пані Оксани були однакові, тому "Українська правда. Життя" ставила їх, згрупувавши у "блоки". В результаті письменниця відповіла фактично на все, що цікавило інтернет-користувачів, окрім декількох питань "про життя" - на них часу не вистачило.
Сегодня исполняется 50 лет культовой украинской писательнице Оксане
Забужко. Свой юбилей она отпразднует в коротком перерыве между Львовским форумом
книгоиздателей и международным литературным фестивалем в Берлине. А по пути из
Киева во Львов она всё-таки нашла время, чтобы под стук вагонных колес
поговорить с корреспондентами «Донбасса» о литературе, политике и даже
футболе.
Роман Оксани Забужко " Музей покинутих секретів" визнали Найкращою книжкою року 2010 року . Сама авторка сформулювала, що це книга - "про минуле, яке не минає, а продовжує жити, впливати на наше життя, причому без нашого усвідомлення і навіть знання про це минуле". Події роману охоплюють три покоління, шістдесят років української історії - від осені 1943-го до весни 2004-го. Там є доба УПА і Сталіна, шестидесятників, період незалежності, патріотичного й антипатріотичного мародерства, мафіозного капіталу... Опрацьованого матеріалу, зізнається Забужко, вистачило б на десятки дисертацій. Сьогоднішня доба в її політичному сенсі, цілком ймовірно, теж колись стане канвою для майбутнього роману письменниці. Що думає Оксана Забужко про сучасний період в історії, якою бачить владу і опозицію, як характеризує суспільство - про це в інтерв`ю УНІАН.
З цього навчального року Оксана Забужко викладає в Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка теорію літературної майстерності. Цікаво, що з пропозицією запросити відому письменницю до деканату звернулися самі студенти.
Оксані Забужко водночас і складно й легко бути сучасним «пророком у своїй вітчизні». Письменників її масштабу в Україні можна перелічити на пальцях однієї руки, а монопольний простір без конкуренції – не найкраще тло для розвитку, особливо коли тебе повсякчас порівнюють із класиками. Однак Забужко не застигає у монументальній позиції великого метра і рухається далі, що підтверджує поява роману «Музей покинутих секретів». Авторка недарма так довго працювала над цією книжкою, адже їй довелося заглиблюватися в історичні документи, записувати спогади людей, тобто дотримуватися принципу author’s research, що, за її словами, є елементарною письменницькою «гігієною» для романіста. Нова книжка Забужко недвозначно демонструє: постмодерн із його забавами, грайливим ставленням до серйозних тем відходить, а залишається не зужита вчасно історія, з якою літературі належить дати раду
Репутацию интеллектуального лидера своего поколения Оксана Забужко получила в конце 1980-х – в начале 1990-х гг. публицистическими статьями на темы стратегического развития украинской культуры. Со временем преподавала украинистику в США по приглашению Пенсильванского и Питсбургского университетов, была Фултбрайтовским степендиатом в Гарварде, вела авторскую колонку в нескольких периодических изданиях.
Роман "Польові дослідження з українського сексу" издан в Венгрии, Чехии и России. Произведения О. Забужко готовят к изданию в США, Германии и Польше. В 2002 году был снят фильм по книжке "Хроніки від Фортінбраса".
Уже увидела мир новая книга Оксаны Забужко "Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”, которую так давно ожидали почитатели и которая стала завершающей частью условной трилогии о главных фигурах украинского красного писательства – Т. Шевченко, І. Франка и, соответственно, теперь Леси Украинки.
Презентація нового роману Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» стала справжньою подією напередодні нового 2010 року, проте, як підкреслюють оглядачі на шпальтах ЗМІ, «через обмежений наклад ця книжка не потрапила до рук пересічного читача, тому більше належить 2010-му, а не року, що минув...»
Під час презентації пані Забужко зробила акцент на тому, що «ми й досі продовжуємо жити в українській радянській соціалістичній республіці, в нас не вироблено єдиного національного наративу, коли ведеться про повоєнну історію країни». Не можна говорити, що новий роман Оксани Забужко
присвячений лише УПА, сама авторка каже, що, в першу чергу, «це роман про любов і смерть на тлі подій, які відбувалися в УПА». Але це лише одне з нашарувань цього епічного полотна, котре критики вже порівнюють з могутніми творами Ф. Достоєвського,
Л. Толстого, Е. Гемінгвея. Здається, кожен з читачів відкриє серед цих «секретів» щось своє. Навіть назва роману має подвійне метафоричне значення: це й гра, в яку ще гралися наші мами й старші сестри, це також і назва циклу картин – «Секрети», що їх створювала подруга головної героїні роману тележурналістки Дарини Гощинської. Подруга загинула в автокатастрофі, а Дарина впродовж всього роману займається розслідуванням смертей двох жінок – Гелі Довган, яка загинула під час бою УПА з загоном НКВД, та своєї подруги – художниці Влади Матусевич. Цей роман присвячений також моральному вибору людини, він про мужність прийняти в спадок те, що формує наше сприйняття, про те, що минуле нікуди не зникає, бо в кожного з нас десь на глибині захована чи похована власна родинна «сторі»(саме це слово впродовж всієї романної розповіді вживає героїня «Музею покинутих секретів»).
