Пані Оксано, чому ваша нова книга - це збірка есеїстики, а не, наприклад, новий роман?
- Ну, чому ж - при бажанні її можна сприймати і як роман... Нескінченний, завдовжки в ціле життя роман письменника - з книгами, фільмами, митцями, мислителями, які сформували його світогляд. Тут є свій внутрішній сюжет, я певна, що вдумливий читач, коли читатиме не "фрагментами" (окремо "про Вінні-Пуха", окремо "про Ларса фон Трієра", окремо "про Юрка Покальчука"), а саме наскрізно: цілу книжку від початку до кінця, цей сюжет обов'язково розгледить. "Народжувалася" вона впродовж усіх 2000-х, - більшість цих текстів я писала паралельно з роботою над іншими книгами. Я взагалі, якщо ви ще не помітили, письменниця "довгого дихання" - і, відповідно, "довгих дистанцій". А чому читачеві варто купити "мапу"?
- А далі воля читача - купувати чи ні. Автор може говорити тільки про те, на якого читача він сподівається. У випадку "Мапи", як і всіх інших своїх книжок, я, звичайно, розраховую на тих, кого Ю.Шевельов називав гарним словом "співдумальник", - але на додачу ще й на ту особливу "породу" людей, для кого читання - не лише розвага чи отримання нової інформації, а й процес здобування нового життєвого досвіду. Тому що ця книжка - не просто про книги, які я читала, чи людей, яких мала щастя знати, - а про життя в культурі. Не тільки ми "проживаємо" прочитані книги (фільми, вистави) - але й вони "живуть" нами, і це, може, одна з найбільших таємниць, якою володіє письменник. Краєчок цієї таємниці я й спробувала привідкрити цією книжкою.
