Оксана Забужко. Письменниця. 49 років. Вважає, що Україна не здатна отримати Нобелівську премію, але вірить вуличним музикантам, яким завжди подає гроші у підземних переходах. І чесно зізнається, що вона з літератури, яка великих зборів у жодній країні не дає. Про це і про багато іншого вона розповіла у розмові з ІМК.
Отправляясь на интервью с писательницей Оксаной Забужко, я составила цепь из вопросов-звеньев, не позволяющих в случае неудобства элегантно выкрутиться. Я – ее землячка (но она об этом не знает), поэтому я обладаю неким проявителем из имен и деталей, которых не может знать журналист, пишущий о литературном процессе. Прежде всего хотелось увидеть ее реакцию в ситуации абсолютной спонтанности. Я признательна Оксане Забужко за удовольствие от нашей беседы. Ее речь – сочная, емкая, будоражащая, словно электрический разряд, – просто мурашки по коже. Но в большей степени я признательна ей за урок искренности и достоинства, составляющих ценность не вымышленной человеческой жизни, а настоящей.
Це інтерв’ю довге. І коли я його робив, то відступився від своїх правил: з тривалої розмови залишати тільки найголовніше і у стислій формі. Після правок автора інтерв’ю стало ще довшим, і я знову відступився від звичної для себе манери подачі інтерв’ю – коротити все дописане. Не дивлячись на розлогість тексту, висловлювання Забужко влучні і точні.
Відома письменниця Оксана Забужко сколихнула українську читацьку аудиторію як мінімум двічі: 1996 року своїм романом "Польові дослідження з українського сексу" і 2007 року монографією "Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій", яка теж стала бестселером і довела, що українці читають і серйозну літературу.
В останні дні минулого року Забужко знову сколихнула громадськість — своїм новим романом "Музей покинутих секретів", романом, який поєднав у собі минуле і сучасність, над яким авторка працювала майже десять років і який має стати чи не найбільшою літературною подією в Україні за весь час Незалежності.
В Харкові 800-сторінкове дітище Оксани Забужко буде презентовано наприкінці січня.
ІА "МОСТ-Харьков" вдалося поспілкуватися з пані Оксаною про "Музей покинутих секретів", письменницьку "кухню", Українську Повстанську Армію, національну пам’ять ще до того, як її нова книга потрапить до харківських книгарень.
Оксану Забужко в Івано-Франківську чекали вже дуже давно. Після кількох років обіцянок письменниця таки завітала до нашого міста із презентацією нового роману "Музей покинутих секретів". "Це власне і є книга, яку я хотіла написати за своє життя", - зізналася авторка. Новий роман - це сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го, особливу роль у якій відведено авторському баченню історії УПА. Працюючи над матеріалом для книги, а на написання роману пішло 6 років, Оксані Забужко довелося побути польовим істориком. Спершу копирсаючись у архівах, вивчаючи документи, зустрічаючись із ветеранами УПА. А для написання завершального розділу роману письменниця приїжджала на Івано-Франківщину - побувати у бункері Грома та в криївці Марка Боєслава.
Щоби дізнатися більше про новий роман Оксани Забужко, найкраще прочитати його. А "Галицький кореспондент" в ексклюзивному інтерв'ю розпитував письменницю про її громадянську та політичну позицію: вибори, кандидатів, розчарування і прогнози на майбутнє.
В суспільстві як такому криза моральних авторитетів. Вона пов’язана з тим, що українці не знають, чим вони володіють, українці не знають ні своєї спадщини, ні свого сьогодення. Українці потребують героїв.
Українська письменниця, літературознавець, філософ Оксана Забужко підбила "неполітичні підсумки" 2009 року в інтерв'ю Радіо "Свобода". Розмову з відомою авторкою, яка нещодавно презентувала новий роман "Музей покинутих секретів", вела Ірина Штогрін.
Розмова з письменницею про відповідальність істориків перед письменниками, постУРСР та вульгарну підлітковість українського телебачення
На роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» чекали сім років. Кілька опублікованих у періодиці та на сайтах уривків лише розпалювали цікавість. Цей час авторка «Польових досліджень з українського сексу» не мовчала: перевидавалися збірки її поезій, друкувалася художня проза («Казка про калинову сопілку», «Сестро, сестро...») та есеїстика («Хроніки від Фортінбраса», Let My People Go), нарешті, позаминулого року було оприлюднено фундаментальну культурологічну розвідку «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій». А очікуваної великої прози все не було. Інтрига ставала дедалі напруженішою, та ще й попередня публікація частини книжки в «Сучасності» залишила більше питань, ніж відповідей - текст почав стрімко обростати чутками й перетворюватися на ще один «секрет-у-собі». Зрештою наприкінці грудня «Музей...» з'явився у продажу.
ТК не могла не скористатися цим приводом і зустрілася з Оксаною Забужко, щоб поговорити про нову книжку. І не тільки.
Здійснилося! Наприкінці року сталася «головна літературна подія країни»: вийшов у світ новий роман уже легендарної Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», над яким вона працювала сім років! На 835 сторінках – десятки доль і сюжетів: бойові стежки УПА, закриті архіви КДБ, забуті драматичні сторінки радянських 1970–1980-х і буремних 1990-х... «Це роман про любов і смерть, – каже сама письменниця, – а ще про те, що Україна недалеко утекла від УРСР»…
