Будуть перебої з надходженням – ну що ж поробиш, криза! На щастя, вже коли вийшов перший наклад, відгукнувся Фонд «Україна 3000», - і тепер роман доступний в продажу по всій країні, і 6 тис. із нового видання вже розійшлося. Видавництво не натішиться - кажуть, другий «Гаррі Поттер».

- Криза сильно вплинула на книговидавців?

Ще й як! Тепер майже ніхто з видавців не ризикує вкладатися в проекти, які не обіцяють негайного прибутку, галузь «лежить».

За минулий рік уряд просто змахнув її, як крихти зі столу, разом з усім малим і середнім бізнесом: в бюджеті було «зарубано» якраз ті статті, які стимулювали розвиток національного книжкового ринку.

За них, до речі, треба сказати спасибі уряду Єханурова – тоді, коли віце-прем’єром був Кириленко, в нас взагалі вперше з’явились ознаки більш-менш грамотної культурної політики, зокрема й нормальні, некорупційні механізми підтримки ринку української книги.

Держава, по-перше, організовувала цілу мережу книжкових ярмарків у столиці і областях – це важливо, оскільки у нас немає національного дистриб’ютора і українським видавцям куди важче, ніж російським, дістатись до українських покупців, то ярмарки дуже пожвавлювали книжковий кровообіг.

По-друге, бюджет закуповував книжки для бібліотек на замовлення самих бібліотекарів - це були чималі обсяги, по-третє, працювала конкурсна програма «Книга України», за якою видавництва, що подали заявку й виграли конкурс, отримували змогу друкувати якісні некомерційні речі…

Торік усі ці програми Тимошенко згорнула – по суті, повторила той самий удар по книговиданню, якого завдав був у 2004-му уряд Азарова. Ну, і грошей у людей поменшало - тож і купувати книжок менше стали.

Питання від читачів, які слідкують за нами в Твітері:

Jesfor: чи насправді ви феміністка?

Звичайно! (сміється) І запевняю, що нічого страшного в цьому немає. Чоловіки теж можуть бути феміністами.

Vesno: Яке майбутнє у «противсіхів»?

У них не було спільного минулого, і вони не становлять собою жодної політичної єдності. Це просто громадянськи притомні люди, які хочуть змін і які відмовились делегувати свою відповідальність за долю країни тому, хто їх красивіше обдурить.

Люди, які не дали себе, грубо кажучи, розвести. Чи зможуть саме вони стати «дріжджами» для майбутнього руху громадянського спротиву - про це зараз говорити ще зарано.

Нехай спершу вляжеться шум, зчинений довкола них штабом кандидата, який програв.

«Антипротивсіхоз» - своєрідне «розумове потьмарення», схоже на вірус фашизму в легкій формі, котрим українському суспільству вочевидь треба просто перехворіти.

Хоч я й не виключаю, що, в разі якщо хвороба виявиться затяжною, вона зрештою й згуртує так званих «противсіхів» у самостійну суспільну силу.

Oleksander: Чому ви так мало висловлює свою позицію в пресі? Для багатьох ви - моральний авторитет.

Дякую, але я, здається, й так виступаю забагато і понад усе боюся пе6ретворитися на «балакучу голову». Все-таки має бути пропорційне поєднання присутності в публічному просторі - і професійної діяльності.

Справа письменника – писати, а це заняття дуже інтравертне, вимагає повної 24-годинної «включеності» і погано поєднується з постійною присутністю в публічному просторі.

Взагалі, мрія всякого письменника - сидіти у якій-небудь Ясній Поляні, отримувати від читачів копи вдячних листів і на люди з’являтися виключно у випадках, коли «нє могу молчать!».

На жаль, у ринковому суспільстві така ідеальна гармонія вже неможлива, - маєш брати участь у промоції власних книжок, знатись на рекламі, «торгувати фейсом»... Але я стараюся, по змозі, з’являтися у ЗМІ справді тоді, коли вже «не можу мовчати».