Шановна Оксана Стефанівна!Як на мене,вивчати українську літературу за шкільною програмою просто неможливо.Із свого досвіду,висловлюю свою думку-це жахливо.Як Ви вважаєте, що треба змінювати у підручниках та викладанні української літератури і чи потрібно взагалі? (Марія 30.04.2007 12:03)
Оксана Забужко: Як у Жванецького – «в консерватории что-то надо менять». Тобто починати все-таки з тих, хто пише підручники. Від особливо просунутих філологів мені навіть доводилося чути екстремістську думку, що краще зараз років на 10 взагалі припинити викладання літератури в школі, доки не виросте покоління спроможне викладати її так, щоб не відбивати у школярів інтерес до читання. Я б до такого екстремізму все-таки не доходила, але щоразу, коли трапляється зазирнути в шкільний підручник, зараз же з жахом його закриваю, бо це така страшна суміш совка і невігластва, що якихось терапевтичних рекомендацій просто давати не берусь...
Скажите,почему именно такое название "Notre Dame De Ukraine"?Я книгу ещё не читала, но очень любопытно узнать. Спасибо. (Наснет 30.04.2007 12:13)
Оксана Забужко: Бачите, штука в тому, що ціла книжка якраз і є відповіддю на ваше запитання... А в книжці 640 сторінок... Якщо спробувати коротко – там один із центральних сюжетів пов`язаний із роллю жіночого божества в історії релігій, зокрема, християнства і християнських «єресей».
Оксана Стефанівна, як ви уявляєте середньостатистичного читача книги про Лесю Українку? хто у ній найбільш зацікавлений - доктор наук, студент, пересічний громадянин,прихильник Вашої творчості... звичайно, у будь-якому випадку, людина не байдужа, але хто має найбільшу потребу? (Марія 30.04.2007 12:30)
Оксана Забужко: Я думаю, будь-який інтелігентний читач, не байдужий до доль культури. На моє радісне здивування, перші читацькі відгуки засвідчили, що навіть без особливої фахової підготовки цей томисько читається дуже жвавенько. Я сама на це не розраховувала пишучи, і тому мені це особливо приємно.
Оксана Стефанівна,чи будете Ви презентувати книгу на півдні-сході України?(можливо, просто якимось чином туди завітаєте)Схід завжди залишається обділеним у творчих зустрічах з сучасними письменниками, але молодь цього потребує.Коли випадає така рідка нагода,вони "жадібно ковтають подібні зустрічі". Чи реально організувати зустріч зі студентами Запорізького ВУЗу?З повагою, студентка факультету журналістики. (Марія 30.04.2007 12:39)
Оксана Забужко: З усіх питань організації зустрічей прошу звертатися до мого видавця (Київ, «Факт»). Якраз зараз він планує серію моїх поїздок. Знаю, що найближча має бути до Дніпропетровська.
Как Вы относитесь к Андруховичу? (Креатор 30.04.2007 12:43)
Оксана Забужко: Дуже добре, хоч ми і не родичі.
Оксана Стефановна, что Вы сейчас читаете? Какой последний фильм посмотрели? (Креатор 30.04.2007 12:44)
Оксана Забужко: «Out of Africa” Карен Бліксен – одної із моїх улюблених письмениць 20 століття. Росіяни перекладали її «Готичні казки», якщо натрапите на перекладений африканський мемуар, дуже рекомендую. Це геніальна письменниця. А останній фільм був вчора - «Цоці», лауреат минулорічного Оскара. На жаль, навіть у Києві такі фільми демонструються в залах «для гурманів» на 12 персон...
Вы интересуетесь политикой? Ведь современные поэты, писатели отображать на страницах своих произведений действительность? Как вы считаете? (Нана 30.04.2007 12:55)
Оксана Забужко: Я цікавлюся абсолютно всім, що відбувається з нашою планетою, і політикою в тому числі. І не тільки українською.
Кем вы себя больше видите: общественным деятелем или писателем? И в чем сейчас заключается ваша общественная деятельность? (Ульяна 30.04.2007 12:56)
Оксана Забужко: Я ніколи не бачила себе «общественным деятелем», чесне слово! Якщо мене пошили в громадські діячі, то це по-моєму просто від страшенного дефіциту в нашій країні яскраво виражених публічних авторитетів. Словом, не від хорошого життя. У мене, на жаль, значно більше громадських навантажень, аніж треба для спокійної творчої праці. Дещо можете побачити, якщо вам цікаво, на моєму сайті. А взагалі-то я вже змирилася з тим, що життя мого покоління припадає на історично «перехідний період» і тому хочеш-не хочеш доводиться жертвувати велику частину свого часу на те, щоб цей перехід не звернув бува куди-небудь «не туди».
В наш час випустити книжку це затратна чи прибуткова справа. Дякую за щиру відповідь. (Нестор 30.04.2007 12:57)
Оксана Забужко: Залежить яку книжку! Книговидання – це бізнес, як і всякий інший. І за прибуткових авторів українські видавництва зараз змагаються між собою, так само як і на Заході.
Скажіть, чим ви займаєтесь у вільний час? (Олеся 30.04.2007 12:58)
Оксана Забужко: Інтерв`ю даю... журналістам. :)
Для написання книжки ви чекаєте натхнення, чи ставите перед собою мету, пишите план. З чого починається ваше написання книжки? (Іван 30.04.2007 12:59)
Оксана Забужко: З того, що мене мучить яка-небудь тема чи точніше образ. Коли я починаю писати, байдуже вірш, оповідання чи роман, я ніколи не знаю, що буде далі. Власне, і пишу для того, щоб довідатися. Найбільший кайф – це коли книжка «сама пишеться». А ти тільки встигай записувати.
Пані Оксано, якщо без передмов, то за що Вам найприкро за Україну? (ОЛЕНА 30.04.2007 13:12)
Оксана Забужко: Ну й запитання, тут дисертації не вистачить відповісти... Мабуть, найкраще сказати словами Ольги Кобилянської: «Не смерть страшна, а наша темнота».
У Вашій книзі про Лесю Українку стверджується, що вона приймала знання раннього християнства про жінку поряд з Христом. Це ж знання, по суті – у книзі «Код да Винчи», і коли б не її популярність, то як би склалася доля Вашої роботи? Як Ви думаєте?
(Ольга 30.04.2007 13:13)
Оксана Забужко: Я цю книжку задумала написати ще 1999 року, значно раніше, ніж Ден Браун свою. А взагалі-то на цю тему на Заході і до Дена Брауна були написані цілі бібліотеки. Він просто виступив популяризатором і то методом копіпейсту. Одним словом, він мені не заважає.
Дуже часто у своїх публічних промовах українські діячі (Мороз, наприклад, часто це робить) вживають російські слова, словосполучення. Ви теж користуєтеся цим прийомом. Навіщо? Адже створюється таке враження, що українській мові не вистачає виразності. Чому росіяни не вживають у своїй мові українізми? І як Ви ставитеся до такого змішення (але не злиття) слів не тільки в живій мові, але і в літературному оформленні? (Марк 30.04.2007 13:14)
Оксана Забужко: Я не тільки російські слова вживаю, а й англійські і французькі, і навіть у заголовках як бачите. Між іншим, і росіяни послуговуються українізмами і не тільки в художніх творах. Будь-яка мова сильна не імунітетом до чужомовних впливів, а міцним шлунком. Здатністю ті впливи перетравити і засвоїти. Це якраз прямий обов`язок письменника освоювати нові мовні території.
Оксано Стефанівно, а як народжується письменник? Коли Ви відчули своє покликання бути письменником?
(Кіра 30.04.2007 13:14)
Оксана Забужко: Письменник народжується, як і всі люди, від тата і мами. :) Думаю, що я належу до породи тих, кого називають «вродженими письменниками». Ще в дописемному віці в ранньому дитинстві я мусила щовечора перед сном переповісти собі подумки свій день так щоб вийшло схоже на казку. Ось це і є перший знак «гомо вербаліс» - людини словесної. А вже в 5 років написала перший вірш і досі не можу перестати...
Література підхоплює (й виносить) настрої в суспільстві або ж суспільство підлаштовується під вплив літератури? Як ці процеси відбувалися у світовій історії? Як сьогодні це відбувається в Україні? (ПЕТРА 30.04.2007 13:15)
Оксана Забужко: Я думаю, що це взаємозв`язані процеси. І суспільство «програмується» літературою, тобто словом, і література з різною мірою залежності відтворює ті стереотипи, якими живе суспільство. Коли це добра література, то вона їх ламає і творить нові ментальні програми, коли треш, то просто тиражує стереотипи. А в сьогоднішній Україні відбувається, мабуть, перша фаза становлення того, що можна назвати національною літературою незалежної держави.
Як Ви ставитесь до лезбійок Чи знаєте про ту субкультуру, що вони сповідують? Що можете про це сказати? (Соньа 30.04.2007 13:16)
Оксана Забужко: Я завжди кажу, що краще вже одностатева любов, аніж двостатева війна. Аби любов була.
Та шо ж це такое! ? Навіть у «танцях із зірками» знову головна боротьба – між Заходом в особі Скрипки і Сходом в особі Подкопаєвой – коли це скінчиться? Може, нам справді, буде легше розділитися? Дивлячись на тих, хто бере участь у «днях донецької культури» сьогодні на мітингах в Києві, стає ніяково…. (мартин 30.04.2007 13:17)
Оксана Забужко: Згодна з вами, що «Захід в особі Скрипки» – це дуже смішно. А «дні донецької культури» в Києві – це дуже сумно. А насправді, я вважаю, що сьогоднішня Україна, якщо вже її «ділити», розділена не в просторі, а в часі. На людей, які живуть у теперішньому і людей, які живуть у минулому, причому не має значення, якого вони віку.
Якщо я правильно розумію, Ви Лесю Українку вважаєте ідеологом жіночої ідентичності? А кого ще з українок сучасності могли б віднести до її послідовників. Себе?
(галина 30.04.2007 13:17)
Оксана Забужко: Лесю Українку я вважаю ідеологом лицарської ідентичності і однією з найяскравіших представниць європейського гностицизму. Це коли так коротенько. :)
Ви щасливі в особистому житті, як жінка? (Магдалена 30.04.2007 13:18)
Оксана Забужко: Тьху-тьху, нівроку, стукаю по дереву...
Пані Оксано, а реально, щоб в Україні Президентом стала жінка (жінка з косою, зокрема?) (юля 30.04.2007 13:19)
Оксана Забужко: Як каже мій видавець «тренироваться надо на кошках». Давайте почекаємо і подивимось, що вийде у французів.
Ви, як шифрувальник знаків, можете розповісти про ті з них, які зіграли в житті України якусь особливу роль? (ден 30.04.2007 13:19)
Оксана Забужко: Пошукайте для початку слово «воля» в тризубі. Багато що можна зрозуміти в українській історії таким чином...
До чого прагне, як Ви, думаєте, сучасна жінка? У чому вона бачить себе сенс свого призначення? (ксена 30.04.2007 13:20)
Оксана Забужко: А до чого прагне сучасний чоловік? Я намагаюся всіляко уникати такого роду узагальнень. Завжди є жива реальна конкретна людина, призначення якої від часів стародавньої Греції не змінилося – «пізнай себе».
Чи реально, видати зараз книгу?Які перші "кроки" треба для цього робити, з чого розпочинати? Можна, наприклад, взяти і понести її Вам на рецензію? Дякую за відповідь. (Ира 30.04.2007 13:20)
Оксана Забужко: Написану книжку треба нести у видавництво, а вже видавництво, приймаючи рішення друкувати її чи ні, радиться з рецензентами. Якщо вам відмовить один видавець, не розчаровуйтесь, ідіть до другого, третього, четвертого... Не забувайте, що Джоан Ролінг одержала кілька десятків відмов, перш ніж маленьке маргінальне видавництво наважилося видати «Гаррі Потера». І не зневірюйтеся в собі, якщо ви справді почуваєте, що ви народилися письменником. Коли-небудь світ про це обов`язково дізнається.
