Щиро перепрошую, що через непередбачені обставини не змогла цього дня бути з вами, як заповідалося, і як я сама була планувала. Дуже шкодую, що не дасться висловити цим коротким листом усього, чим хотілося з вами поділитись: на письмі все-таки, за Лесею Українкою сказавши, не виходить так, як «в живі очі живим словом», – коли навіч було бачиш перед собою обличчя людей, з якими тебе єднає спільне почуття – гордість за те, що нашою з вами мовою і на нашій з вами землі писала одна з найвизначніших авторок європейської літератури і одна з найпрозірливіших інтелектуалок 20-ого століття.
Ми всі, ціла Україна, дуже завинили перед своєю Кассандрою, чиї геніальні художні інтуїції й масштаб прогностичного мислення щойно тепер, по упливі століття, починають оприявнюватися на повну силу. Свого часу Артур Шопенгауер писав, що націю творять не живі обивателі, а мертві герої: ті, хто задає їй духовну висоту. Дорости до Лесі Українки, стати нацією,
... Читати далі »
