ГоловнаРеєстраціяВхід О сліпуче,прекрасне і дике!
Середа, 30.11.2022, 09:34
Форма входу
Меню сайту

Пошук

Друзі сайту

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми. Волшебная 
любовь The bold and the beautiful Pasionaria Pasionaria КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2010 » Лютий » 5 » Мій вибір — за Україну, але проти обох
18:35
Мій вибір — за Україну, але проти обох

Моральна вартість поразок значно вища за вагу перемог

У нас ніхто не відповідає за сказане. Свобода слова є, але користуємося цим інструментом, як мавпа мікроскопом. Цей вірус цілковитої безвідповідальності ми підхопили в політиків. І це вже повернулося проти нас — маємо повну відсутність правової держави.

Кажуть, вибори відбулися демократично і прекрасно — чудово. Можна скільки завгодно коментувати результати, але висновок із них простий: основна маса населення досі не знає виборчого законодавства, не має так званої освіти виборця. Одна жіночка — мені розповідали — допитувалася, як їй проголосувати проти всіх, чи треба викреслювати прізвища кандидатів? Як же вона здивувалася, коли почула про третю графу! Тобто, у плані поінформованості ціла країна фактично неорана.

Свобода слова у нас — це свавілля. Це мутна вода, в якій ловлять рибку різних мастей шахраї. Це золотий час для остапів бендерів — можна абсолютно все. Останнім часом я все частіше згадую новелу Ольги Кобилянської ”Зійшов з розуму”, написану в 1920-ті. Там молодий стрілець помирає на руках старого вуйка в горах. Вони, хоч і розмовляють однією мовою, та не можуть порозумітися. Врешті стрілець каже: ”Не смерть страшна, а наша темнота”. Із тих часів технологічно суспільство змінилося. Але від того, що у вуйка нині на кухні стоїть телевізор, темнота в очах не розсіялася. Вона набрала інших форм. Чому так сталося? Бо за Сталіна було знищено культурний шар, який із кінця ХІХ століття. будив націю просвітництвом. Після цього українці залишилися з дуже поганою освітою. І так триває досі.

Я про це говорила п’ять років тому на президентських слуханнях: країна стоїть на порозі гуманітарної катастрофи. Усі поаплодували, покивали головами і визнали, що маю рацію. Дуже добре, але що з того? Як усякий інтелектуал, я називаю стратегічні проблеми. Далі має бути менеджерська ланка, що має перекладати їх на рівень конкретних практичних справ. Але оця ланка у нас абсолютно відсутня.



Проведу аналогію з літературою. Письменник має вловлювати речі в зародку, а не просто відображати дійсність, як учили класики соцреалізму. Література мусить випереджати життя. Вона дає імена і назви тому, що ще висить у повітрі, що ще не проявилося. Якось із приятелем розговорилася на тему ”Прогностична творчість Забужко 1990-х”. Зійшлися на думці, що герої моїх ”Польових досліджень з українського сексу”, які вийшли 1996-го — це нинішній електорат Тимошенко. Він — один із мільйона чоловіків, які страждають на латентні сексуальні проблеми, а вона — одна з мільйона жінок, скривджених чоловіками. Обоє бачать силу в жінці, яка виб’ється у владу і ”всім покаже”, реваншується за всіх отих кривдників. І мій приятель сказав золоту фразу: ”У нас немає літературної критики”. Немає оцієї ”менеджерської ланки”, яка мала би перекласти зрозумілою, злободенною мовою те, що впіймав і ще не до кінця усвідомив письменник. Забракло її і тоді, коли я написала ”Польові дослідження...”, і нині.

Оця ”менеджерська ланка” ніяк не може нарости, її постійно виполювали. І звідси — криза еліт. Моє покоління стоїть біля стерна і не справляється з країною — ні в політичному сенсі, ні в громадянському. Це студенти 1970-х. У цю брежнєвську епоху до випуску доживали і робили кар’єру ті, хто сірою безликістю плив по комсомольській лінії або ж так звані інтелектуали-нігілісти. Решту, в кого очки хоч трохи горіли активністю, обрубували й вимітали. І плоди цього мозкоциду ми зараз пожинаємо. І платимо за ці ”повзучі” репресії.

Можливо, щось удасться першому поколінню українських студентів. Це нині той середній клас, який пережив четверту хвилю еміграції на заробітки і фактично виніс на плечах помаранчевий Майдан. Але більшість із тих, хто емігрував, і досі живе на валізках. Повертатися в Україну їм нікуди, адже тут триває тупе тринькання людських ресурсів.

Як на мене, усе найгірше уже відбулося. Я по-справжньому злякалася п’ять років тому, після інавгурації Ющенка. На мене тоді насунулося відчуття тотального жаху: перемогли, а тепер — що? Майдан розійшовся. ”Сцена” пішла в інший бік. І механізму контролю за нею не було. Між президентом і країною нічого не залишалося. Справжніх політичних партій не було, бо жодна з них не створювалася знизу. Громадські організації тільки зароджувалися, але дуже скоро лягли під олігархів. І коли нині Арсеній Яценюк каже: ”Я створю партію!” — він тільки може клуб під себе створити. Бо це совковий принцип — будувати структури зверху. Єдиного інформаційного поля нема й досі.

Ми абсолютно бездарно розпорядилися п’ятирічною форою після Майдану — вся країна. Але бенкет хижаків при владі добігає кінця — вже нічого не залишилося. Те, як між собою зчепилися два кримінальні клани — це їхня агонія. Схоже на Римську імперію часів занепаду. Тільки там процеси тривали століттями, а в нас час стиснувся до років.

Для мене головна інтрига — який відсоток українців не поведеться на теорію ”меншого зла”? Скільки їх почує слова Івана Франка, який застерігав: голосуючи на менше зло, ти вибираєш зло. І ще одне: хто захистить мій вибір — за Україну, але проти обох? Раціональних підстав залишатися оптимістом немає. Але моральна вартість поразок значно вища за вагу перемог. Із цього треба вирахувати шанси країни вижити.
http://gazeta.ua/index.php?id=325861

Переглядів: 1015 | Додав: Юлія | Теги: заяви, Преса, Вибори | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 4
4 Надія  
0
Так я знайшла, це п.17 ст.85 17. Якщо до бюлетеня для повторного голосування було внесено дві кандидатури, обраним Президентом України за підсумками повторного голосування вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

2 Надія  
0
Як правильно зрозуміти ст.84 пункт 3 Закону про вибори президента
Обраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Про обрання Президента України Центральна виборча комісія оформлює протокол. У протоколі Центральної виборчої комісії про підсумки голосування в день виборів Президента України при цьому зазначаються прізвище та ініціали кандидата, який відповідно до цього Закону обраний Президентом України.
{ Частина третя статті 84 в редакції Закону N 1616-VІ ( 1616-17 ) від 21.08.2009 }
А у Януковича нема більше половини голосів виборців

3 Юлія  
0
У мене немає точної відповіді,з цитуванням статей закону про вибори,але в новій редакції,за яку проголосували і Пр,і Бют, Президентом стає той,хто набрав хоча б на один голос більше ніж суперник.І навіть я кщо б "проти всіх" проголосувало б більше людей,ніж за когось з обидвох кандидатів,то все-одно виграв би хтось із них.вони закон писали під себе...На жаль. sad angry sad

1 Юлія  
0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

  Copyright MyCorp © 2022
Волшебная 
любовь The bold and the beautiful Pasionaria Pasionaria КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин Український рейтинг TOP.TOPUA.NET