«Сьогодні більше, ніж будь-коли, бо весь хід історичних подій після інавгурації новообраного Президента якраз потверджує, що кремлівський сценарій, яким з українським народом у Кремлі вирішили зіграти в традиційну спецслужбівську гру «доброго і поганого слідчого», вже приносить свої плоди. І хто там із них мав призначатися на кишенькову владу, а хто на кишенькову опозицію, – в даному разі ніякої ролі не грає», – сказала письменниця.

Тобто, ви впевнені, що Тимошенко підписала б ті самі угоди, що й Янукович? – запитали ми.

«Ну, зрештою, перепрошую... Тимошенко належала перша дія цієї драми, тобто газові угоди. Другу дію цієї драми грають її партнери по цьому самому тандему «добрий-злий поліціянт», і в принципі вони грають разом в одній упряжці, грають за одним і тим самим сценарієм... А те, що в межах цього сценарію хтось із них чимось там невдоволений, бо розраховував на більше, були якісь амбіції, хто чиє місце хотів посісти – це з точки зору загального геополітичного наступу Кремля не грає ніякої принципової ролі», – каже Забужко.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2028463.html

На прохання кореспондента Gazeta.ua до поетеси висловити свою позицію щодо ініціативи міністра з надзвичайних ситуацій змінити перші слова гімну України, вона розсміялась у слухавку.

“Це не його компетенція. Краще б ці чоловіки при владі менше говорили і менше роздягалися. Як тільки вони починають говорити, то стає очевидною їхня невідповідність займаним посадам”, - наголосила Забужко.

Письменниця зазначила, що ці слова несуть насамперед чітко виражений і нікому невідомий зміст.

“Він невідомий і Шуфричу у тому числі. Починав він з того, що трагічні слова тільки в українців і поляків. Ну не можна ж такого ляпати! Бо Хорватів образив (далі говорить хорватською): “Još Hrvatska ni propala dok mi živimo, visoko se bude stala kad ju zbudimo (ще не пропала Хорватія поки ми живі)”, - процитувала вона.

За словами Забужко, ще є купа народів, які мають ті ж сам гімни датовані XIX століттям.

“Всі рухи цього століття пов'язані з пафосом відродження. Зрозуміло, що Шуфрич як людина “грязно-необразованная”, як і всі ті “ахметовєди”, не має про це найменшого поняття. Але тоді сидів би тихенько”, - обурилась вона.

Поетеса вважає, що свідомість у “регіоналів” суто монетарна.

“Жах цих пацанів і тьолок у тому, що у них немає свідомості. У них вона настільки монетарна, що вони думають, якщо мають всі гроші, то вони уповноважені робити будь-які заяви. А те, що за гроші голови і знання не купиш, їм у школі не сказали, бо вони її не відвідували”, - зауважила вона.

На її думку, коментувати будь-які заяви, “зроблені малограмотною, хамуватою і безвідповідальною людиною, яка через історичні констеляції називає себе політиком, немає сенсу”.

“Політична еліта у нас, як морська свинка. Вона і не морська, і не свинка. Вона і не політична, і не еліта. В черговий раз соромно, що оте “ШОСЬ” щось ляпнуло. В ігнор їх”, - додала Забужко.

Слова з пісні, які цитувала письменниця, належать хорватському поету і просвітителю Людевіту Гаю. Пісня вважається гімном Руху іллірства, який став вагомим внеском у національному відродженні Хорватії. Текст був написаний 1833 року.
http://gazeta.ua/index.php?id=342175
Насправді з 1918 року у Хорватії інший гімн, який написав Антун Міханович.

СЛОН В ПОСУДНОЙ ЛАВКЕ, КОТОРОГО ДЕРГАЕТ ЗА ВЕРЕВКУ МОСКОВСКИЙ КЛОУН

Ну что еще тут можно добавить? Достаточно посмотреть на него, больше ничего. На каждом шагу поразительная, вопиющая, отчаянная, комичная, гротесковая и еще какая угодно неадекватность и просто элементарное несоответствие той должности, которую в силу исторических условий этот мужчина занял. Он не знает, что с ней делать. Поэтому, склонив голову, выполняет все распоряжения кремлевского сюзерена, абсолютно не осознавая всей абсурдности и несоответствия украинским реалиям.

Поэтому все его шаги не отсюда, они абсолютно инородные, начиная от раздачи портфелей, заканчивая Харьковскими соглашениями.

Господа, опомнитесь, если вы говорите о демократии, то не принимайте кулуарных решений!

Но они этого не понимают…

Ну, как он может лучше выглядеть, если на каждом шагу не попадает ногой в стремена?! Тот конь, который называется Украина, стоит себе отдельно, а он, бедолага, каждый раз, пытаясь сесть в седло, оказывается задом наперед, включая стрелецкую песню, под которую вчера выходил во дворце “Украина”: «Пане сотник, що сі стало». Он хоть текст знает, под который выходил? «Пане сотник, що сі стало, що в нас грошей дуже мало? За чиї ж ви гроші пили і дівчаточок любили? Уважайте командире, щоб не злетіли ковніри!..» Ковниры, которые, прошу прощение, рубились вместе с головами.

То есть человек не понимает самого комизма ситуации. Это тот же венок только в соответствующем семантическом украинском поле, которым он абсолютно не владеет. Он как заплата…

Эта вся ситуация настолько гротесковая, несоответствующая, что не знаешь – смеяться или плакать.

Надеюсь, украинцы наконец спохватятся и поймут, что представляет собой эта, прошу прощения, политическая «элита». Мне в последнее время приходится повторять, что украинская политическая элита – это как морская свинка. Она и не морская, и не свинка.

Нельзя назвать людей элитой, когда они стоят ниже по своему интеллекту рядового украинца. Наша элита и не политическая, поскольку, что такое политика, они не знают. Они знакомы только с дерибаном бюджета.

http://vlasti.net/news/91184

За словами голови Українського інституту національної пам’яті Ігоря ЮХНОВСЬКОГО, в 1933-му році "відбулося зумисне вбивство голодом етнічної групи українських селян".

Він нагадав, що до 1932-го року голод справді був по всій території Радянського Союзу. «Але треба чітко сказати, - підкреслив голова Інституту, – як було далі: першого січня 1933-го року Сталін – тодішній диктатор Радянського Союзу – виступив з явною погрозою спеціально до українських селян, здати зерно. А якщо вони його не здадуть, то їм буде погано і вони будуть суворо покарані. І з того часу по всій Україні не тільки почали забирати залишки їжі, а й виливати їжу з каструль і тарілок. Таким чином голод в Україні почав наростати».

За словами І.ЮХНОВСЬКОГО, у розпал голоду, зокрема влітку 1933 року, лише за один місяць – червень, в Україні голодною смертю померли 1 млн. 200 тис. осіб. Він також зазначив, що загальні втрати України, враховуючи тих, хто не народився, становлять близько 10 млн. осіб.

«І ці цифри є достеменні, я маю ці докази, вони лежать у Інституті, вони були зроблені судовим слідством, – підкреслив він. – Тобто, це було справжнє зумисне вбивство голодом».

А в цілому, за словами І.ЮХНОВСЬКОГО, під час Голодомору було вбито 3 мільйони 360 тисяч осіб. «А якщо порахувати те, що люди не народилися, бо просто не могли народитися, то загальні втрати України справді сягають десяти мільйонів чоловік», – підсумував він.

І.ЮХНОВСЬКИЙ також висловив жаль, що серед присутніх конфесій у спільній поминальній службі не брали участь представники Української православної церкви Московського патріархату.
В свою чергу глава УГКЦ зазначив, що ця акція дуже важлива, оскільки ще раз нагадує про страшні злочини, “допустити яких ми в жодному разі не можемо”.

«Треба, щоб люди щиро задумалися, – сказав він, – тому що все те страшне може повторитися. Така властивість історії. Але якщо ми щиро бажатимемо, старатимемося усвідомити це страшне лихо, злочин, то при Божій допомозі вдасться запобігти таким речам в Україні чи в будь-якій іншій державі світу».

Глава УГКЦ підкреслив, що акцію не варто розцінювати як протест проти слів Президента Віктора ЯНУКОВИЧА у Страсбурзі, що начебто «Голодомор – не геноцид українців».

За його словами, хоч В.ЯНУКОВИЧ і є Президентом України, але «не є абсолютним речником народу, як і будь-який інший Президент будь-якої країни, тому не варто дивитися на це, як на протест”. “Треба чинити так, як велить наше серце, серце народу», – додав Л.ГУЗАР.

За словами координатора кампанії в Україні Володимира В`ЯТРОВИЧА, освячені під час сьогоднішньої акції свічки розійдуться містами України і світу. Зокрема, вони побувають у Великій Британії, Австралії, США, Іспанії, Канаді, Аргентині, Бразилії, Греції, Росії тощо. Планується, що дана кампанія загалом пройде в 32 країнах, участь у ній візьмуть представники різних релігій та конфесій, політики, представники влади та української діаспори. Свічка також побуває у резиденціях Європарламенту та Організації Об’єднаних Націй.

«Українці та громадяни інших країн не дозволять замовчати злочин геноциду-Голодомору 1932-1933 років, вшанують пам’ять невинно вбитих та нагадають всьому світові про події, які не повинні повторитися», – зазначив В.В’ТРОВИЧ. За його словами, кампанія завершиться у Києві в листопаді 2010 року.

http://culture.unian.net/ukr/detail/188958

«Я була б здивована, якби нинішній уряд якимось чином згадав би про те, що в Україні існує книжка, - сказала вона, - Ну про що можна говорити, коли міністром є Табачник».

Оксана Забужко називає «логічним» той факт, що уряд планує обкласти ПДВ українське книговидання. «Йде цілковите руйнування всіх базових опор того, що Пушкін називав «самостоянієм» - освіта, культура. Окупаційна влада – вона і є окупаційна влада. Я думаю, що пора підняти геббельсівську програму для окупованих слов’янських територій і побачити до чого ці "пацани" тяжіють».

«Я не думаю, що вони це роблять свідомо, - вважає письменниця, - Вони самі люди абсолютно неотесані і просто погано собі уявляють роль книжки, освіти, культури. Вони думають, що наука – це коли вони купили диплом; що книжки вони самі напишуть – тобто наймуть для цього когось».
http://www.maidan.org.ua/static/news/2010/1276702765.html

"Наша влада, перепрошую, якихось врозумливих коментарів своїм діям не спроможна дати, окрім того, "шо очєнь нада дєнєг". Те, що вони не розуміють, що таке книжка, чим книжка відрізняється від пляшки водки чи кілограма картоплі - це одна справа. Справа трохи в іншому. Якщо вони хочуть наповнювати бюджет, то вони не там шукають за грішми", - сказала письменниця.

Забужко пояснила, що частка національного книговидавництва в загальній економіці надто мала.

"Увесь цей книжковий бізнес становить надто мізерну частку малого та середнього бізнесу в Україні, який теж становить ще меншу частку господарки. У нас малий і середній бізнес складає 12% економіки. Для порівняння в Німеччині - 80%. Із цих 12 відсотків оце саме книговидавництво - це такий мізер, що навіть у якихось притомних відсотках його не можна вирахувати", - уточнила письменниця.

Забужко закликала владу чесно заплатити всі податки замість того, щоб обкладати податками українську книгу.

"Впору Шевченка згадати - "з шкурою здирають, бо нічим обуть княжат недорослих". І не треба з шкурою дерти від такого злидня, яким є український книжковий бізнес. Панове, подивіться на себе. У вас там невикористані резерви незаплачених податків. Подивіться на ваші декларації і заплатіть хоч раз податки з ваших офшорів", - обурилася письменниця.
http://gazeta.ua/index.php?id=344008

“Музей покинутых секретов” написан мной в непосредственном сотрудничестве с отраслевым государственным архивом СБУ. Там есть благодарность за предоставленные фотоматериалы. Это все доступно. Это все было. Это не государственная тайна. Это рассекреченные тайны СССР.
http://www.unian.net/rus/news/news-396078.html

Це випливає з відповіді письменниці в Берліні, на презентації перекладу її роману "Музей покинутих секретів", на запитання, чому на минулих президентських виборах вона не підтримувала жодного з кандидатів і закликала голосувати "проти всіх".

"Янукович - це наш невивчений урок історії. Тимошенко - це новий виклик, до якого Україна не була готова. Неготова розпізнати "гламурний авторитаризм у жіночій версії", - сказала Забужко.

"Найближча аналогія - Роза Отунбаєва з її запрошенням російських миротворців. В цьому сенсі для "кремлівського сценарію" - чи "А" чи "Б", бо Москві однаково було, чи виграє Тимошенко чи Янукович", - додала українська письменниця.

Як відомо, під час цьогорічних квітнево-червневих сутичок у Киргизстані глава тоді ще тимчасового уряду Роза Отунбаєва звернулася до Росії з проханням надати Киргизстану військову допомогу з метою зупинити етнічні протистояння.

Презентація перекладу книги "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко відбулася на 10-му міжнародному літературному фестивалі, який на вихідних завершився у німецькій столиці. Україну на форумі представляли Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Євген Сверстюк, історик Володимир В`ятрович та інші.

http://culture.unian.net/ukr/detail/189582