...Таке ж нехтування з боку української дипломатії перекладами вітчизняної літератури, як у Туреччині, маємо й в Ірані. Наразі мова йде про переклад перською мовою „Калинової сопілки” Оксани Забужко. Тема сопілки (перською мовою „ней”), як відомо, – одна з провідних у середньовічній іранській літературі, а точніше – віршах ісламських містиків, суфіїв. Напрочуд символічно, що й видання твору О.Забужко побачило світ у Тегеранському видавництві „Ней”. Працювала над перекладом колишня випускниця кафедри іраністики КНУ ім. Т. Шевченка Катерина Криконюк, яка вже чимало років мешкає в Тегерані. Редактором перекладу виступила першокласний фахівець із перської філології, колишній консул Ірану в Єгипті, пані Аштарі, яка тривалий час жила та працювала в Україні.
Отож, перський переклад „Калинової сопілки” побачив світ кілька років тому в солідному іранському видавництві. Перекладачка збиралася власним коштом організувати презентацію, Оксана Забужко власним же коштом збиралася до Тегерана. Єдине прохання Катерини Криконюк до нашого дип-консульства в Ірані було таке: всього-на-всього надати приміщення для проведення зустрічі з письменницею. Важко збагнути, чому у відповідь дипломати не поворухнули й пальцем. У наших ЗМІ про це також не подали жоднісінької інформації, окрім однієї розпачливої статті в не дуже відомій газеті. Тільки безпосередньо переговоривши з драгоманом, мені вдалося уточнити цю інформацію.
Обкладинка перськомовного видання «Калинової сопілки» О.Забужко
Наразі Катруся Криконюк працює над перекладом „Ока прірви” Валерія Шевчука – між іншим, знакового для Ірану роману, зважаючи на останні політичні події в цій країні. Упевненості, що в ставлені до її роботи з боку нашого МЗС не повториться байдужість, у перекладачки немає жодної.
http://litakcent.com/2010....iv.html