А повод для встречи, о которой будет идти речь, менеджеры книжного магазина "Є", нужно сказать, придумали удачный и оригинальный. Женские чтения, в которых пригласили принять участие Оксану Забужко и Марианну Кияновскую, поставили целью не столько еще раз предъявить узкому кругу почитателей поэзию и прозу этих писательниц, сколько познакомить слушателей с литературными "сестрами", "мамами" и "бабушками", которые повлияли на творчество этих писательниц, и почитать их произведения.
Оксана Забужко:
"Когда мне было предложено принять участие в этом чтении, я сказала "так, непременно", потому что я давно уже думаю, где и при какой оказии, в принципе, можно было бы озвучить тех своих предшественниц, не боюсь этого слова. Потому что каждый писатель выстраивает сам себе какую-то традицию, литература - такая штука, в которой можно самому себе выстроить родословную. В процессе собственного разрастания души и творчества это те, от кого ты что-то берешь, кому ты благодарен, кто твоя мама, кто бабушка, за кем ты поневоле идёшь в след, сказать бы,
самой силой притяжения языка".
Поэтому в течение вечера две поэтессы читали, прежде всего, не свои тексты вперемешку с рассказами о тех или других писателях и их произведениях. Так, Марианна Кияновская начала с чтения стихотворений другого современного автора и, по совместительству своей подруги и "криминального авторитета", как пошутила Кияновская, - Марьяны Савки. Она тоже, кстати, должна была присутствовать в книжном магазине "Є" в тот вечер, но по каким-то причинам не сложилось.
Оксана Забужко, зато, принесла с собой томик полузабытой украинской писательницы Ирины Вильде. За свой роман-эпопею "Сестры Ричинские" она в далеком 1965 году стала первым лауреатом Шевченковской премии. Потом этот роман, между прочим - чуть ли не единственное в украинской литературе качественное произведение такого жанра и размаха, ни разу не переиздавался, поэтому Оксана Забужко решила напомнить о нем слушателям, прочитав несколько отрывков из сочинения.

Конечно, на исходе мероприятия таки не обошлось без чтения собственных произведений. Здесь Марианна Кияновская еще раз представила свою новейшую на сегодня книгу - сборник рассказов "Тропинка вдоль реки", а Оксана Стефановна устроила небольшой "концерт по заявкам", по памяти прочитав несколько текстов на заказ из зала. Поэтому те, кто пришли в книжный магазин "Є", должны были остаться довольными смесью художественных текстов и небольших лекций по истории литературы, которые они услышали.

Александр Хоменко. INTV
http://www.intv-inter.net/ru/news/article/?id=57766747

http://life.pravda.com.ua/announces/4b2665ab538ca/

Це неполітична, позапартійна ініціатива більш ніж 30-ти незалежних громадських організацій, що захищають права людини, відстоюють свободу слова, моніторять вибори, досліджують актуальні питання державної політики, вирішують проблеми місцевого самоврядування, дбають про довкілля та здоров’я, допомагають молоді тощо.

Громадська Кампанія оголошує збір фото паспортного формату 2х3 від громадян з усієї України для створення спільного фото роботодавця Президента - силуету людини розміром 6 м. кв. , який поступово протягом місяця заповнюватиметься фотографіями.

Силует стане справжнім артефактом, адже до нього матимуть змогу долучитися тисячі людей з усієї України. Створення силуету – це спроба творчо відреагувати на суспільно важливі питання, які відбуваються в державі. Водночас ініціатива має стати й цікавою мистецькою подією, надавши можливість широкій громадськості висловити свою громадянську позицію через мистецтво.

Після інавгурації Президента у березні творчий образ буде презентований майбутньому главі держави, який ініціює Громадська Кампанія Новий Громадянин.

У презентації силуету братимуть участь провідні лідери думки в Україні – Брати Капранови, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, які представлять свої есе на тему «Президент має знати свого роботодавця».

Ініціатива має на меті нагадати виборцю, що Президент – це найманий менеджер, підзвітний суспільству. А також нагадати Президентові – що джерелом влади є народ, який делегував йому завдання керувати Україною у найближчі 5 років.

Протягом місяця каркас силуету знаходитиметься у місці проведення акції, аби кожен охочий зміг долучитися до акції, прийти і приклеїти своє фото на нього.

Окрім того, кожен зможе надіслати своє фото на нашу електронну адресу, на абонентську скриньку.

ФОТО НАДСИЛАТИ НА АДРЕСУ natella.shavadze@gmail.com
http://garagegang.livejournal.com/14379.html

http://community.livejournal.com/genderny_museum/7620.html

Французи проти нерівності ведуть мовчазну боротьбу

«Наш безжалісний світ» – таку назву має французька кінострічка, яку українські глядачі переглянули в рамках дискусії «Життя професійне чи приватне? Вибір сучасної жінки». У центрі фільму – історія молодої закоханої пари. Проблема у тому, що вони колеги в одній юридичній компанії й раптом із закоханих перетворюються на конкурентів. Один із них зрештою отримає підвищення.

Від цього моменту у фільмі подаються дві історії. Перша – якби підвищення отримав чоловік, друга – якби керівництво на вищу посаду обрало його кохану. На простій історії режисер продемонстрував зокрема, з якими труднощами доводиться стикатися молодій парі, коли хтось один (неважливо, хто) значно успішніший від іншого.

Письменниця Режін Дефорж зазначає, що нині у цивілізованому суспільстві досі багато суперечок щодо того, яке місце відводиться у ньому жінці, а яке чоловікові. За її словами, й у Франції, попри загальну впевненість у гендерній рівності, ситуація досі критична.

«Рівність між чоловіком і жінкою, з одного боку, сприймається як належне, але з іншого – триває мовчазна боротьба за деякі соціальні аспекти, наприклад, за рівні умови роботи чи рівну оплату», – додає пані Дефорж.

В українському суспільстві забагато стереотипів

Письменниця Оксана Забужко переконана, що в Україні проблеми гендерної нерівності взагалі не мають розголосу. На її думку, якщо так триватиме і далі, під загрозою може опинитися зокрема й інститут сім’ї.

«Зараз за межами суспільного дискурсу стосунки у родині, так само, як і те, що шлюб – це партнерство, що таким чином люди творять певну комірку громадянського суспільства. І коли в Україні говорять про сімейні цінності, мені це здається лицемірством, за яким приховується небажання говорити про дуже й дуже серйозні проблеми», – каже Оксана Забужко.

Натомість киянка Аліна ніяких утисків за статевою ознакою не відчуває. Вона впевнена, що нині жінка сама може обирати, займатися їй родиною чи будувати кар’єру. «Є певні кліше, за якими жінка у багатьох ситуаціях опиняється на другому місці. Але, перш за все, це проблема самих жінок, того, як вони ставляться до себе і свого життя. Якщо їм більше до вподоби займатися кар’єрою, у суспільстві для цього немає особливих перепон», – зазначає киянка Аліна.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1975076.html

Як повідомили УНІАН організатори презентації, книжка об’єднала під своєю обкладинкою сни 80 сучасних українських письменників, серед яких Юрій Андрухович, Іздрик, Іван Драч, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Ліна Костенко та ін. За словами редактора видання Івана Малковича, «Сновиди» – перша в світі письменницька сновидійна антологія. Усі сни написано спеціально для цього видання. Єдиний виняток – сон Григорія Сковороди, позаяк це чи не найдавніший з опублікованих снів вітчизняних авторів.

На презентації будуть присутні автори антології Іван Малкович, директор видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", Тарас Малкович, автор ідеї, Андрій Курков, Лариса Денисенко, Сергій Пантюк, Богдан-Олег Горобчук, Ярослав Ґадзінський, Олег Коцарев, Юлія Стахівська, Олег Романенко.

У програмі передбачено презентацію антології, спілкування з автором ідеї, запитання-відповіді до авторів антології, читання снів письменниками, продаж книг за цінами видавництва.
http://culture.unian.net/ukr/detail/189527

*

Однак найцікавіша річ у тому, що останній роман Оксани Забужко - "Музей повинутих секретів" ("The Museum of the Abandoned Secrets" - також має з'явитися в англійському перекладі. Дата: 4 жовтня 2011 року. Хто автор перекладу - наразі невідомо.

А от на 15 листопада 2011 року заплановане видання книжки "Сестро, сестро" ("Sister, sister"). Ім'я перекладача також поки що не вказане.
http://ostapkin.blogspot.com/2011/01/blog-post_29.html