Колись давно-майже півтораста років тому,коли й прабабусі твоєї ще не було на світі,-жила собі в Англії дівчинка на ймення Аліса Ліддел.
Аліса мала тата,маму,двох сестричок і кицьку Діну.А ще вона мала гувернантку.яка мешкала в них у домі спеціально,аби навчати сестричок Ліддел добрих манер.Бо ж не так-то воно легко-навіть якщо ти вже опанував всі чотири арифметичні діїї й умієш провідміняти іменник "миша",-запам,ятати назубок усі незліченні правила щоденної гречності:як робити при знайомстві кніксен,і як за столом ніколи не брати першого кусня собі(навіть коли на солодке подають сливовий пудинг!),і як ніколи не забалакувати першою до дорослих,а мовчати,доки вони самі не заговорять до тебе,і як розмовляти правильною й гарною мовою,без жоднісінького слова-паразита(ти ж знаєш,як важко їх позбутися,усіх отих "ну" і "карочє")...На кожен твій крок існує якесь неписане правило:порушиш-зостанешся не тільки без десерту,а й без обіду взагалі!
Атож,тогочасною Англією правила королева Вікторія,і правила вона довше за будь-кого з британських королів-аж шістдесят чотири роки:від 1837-го по 1901-й,так що ціла та доба згодом дістала в історії назву "вікторіанської".Коли англійці тепер кажуть на щось чи на когось "вікторіанський",це те саме,що сказати-незворушний і застебнутий на всі гудзики.
Ось у таку добу і випало жити Алісі Ліддел.
Майже всі ігри тоді були тихі й малорухливі,мовби придумані зумисне,щоб діти якомога менше бігали та якомога менше зчиняли галасу.Та й не дуже побігаєш у такому вбранні,як тоді одягали дівчаток-зашнуровуючи й застібаючи на сотні гудзиків та гапличків!Найвідповіднішим для них вважався крокет-дуже поштива гра,в яку не гребувала грати навіть королева.Гравці статечно й неквапно походжали по зеленій галявці,по черзі заганяючи великими,як хокейні ключки,молотками маленькі м,ячики до маленьких пронумерованих ворітець.Але й така забава випадала далеко не щодня.Переважно чемні дівчатка просиджували тихо,як мишки,за іграми настільними-картами або шахами.
Хоч Аліса й була дівчинкою безперечно чемною і добре вчилася в школі,й слухняно завчала напам,ять десятки неймовірно нудних та повчальних віршиків із шкільної читанки,-проте вона не вельми любила довго сидіти на одному місці.Її цікавило геть усе на світі,і невситима її допитливість раз у раз брала гору над добрим вихованням |
